2025/08/12

Створення Собору Родів - це реалізація природного і міжнародного права Народу як первинного джерела влади

Це звернення — не політична риторика, а акт реалізації природного і міжнародного права Народу як первинного джерела влади.

Відповідно до статті 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, усі народи мають право на самовизначення і можуть вільно визначати свій політичний статус, форму управління, соціальний і культурний розвиток. 
Цей принцип підтверджено Статутом ООН, Декларацією про дружні відносини між державами (1970), Декларацією ООН про права корінних народів, висновками Венеційської комісії (зокрема CDL-INF(2001)010), а також практикою ЄСПЛ і Міжнародного Суду ООН.

Факт створення Собору Родових Об’єднань і проголошення себе суб’єктом природного права є формою законного самовизначення. Із цього моменту народ набуває суб’єктності, яка не вимагає визнання зверху, а лише поваги до вже виявленої волі.

Знищення мови, культури, історичної пам’яті, родових зв’язків, сакральної ролі жінки та природного укладу життя — є формами духовного, культурного та етнічного геноциду згідно з Конвенцією ООН про геноцид (1948). Ці дії не можуть бути виправдані поняттями "державна політика" або "реформи". Вони порушують фундаментальне право Народу на збереження себе як живої, духовно-культурної цілісності.

Вимога зупинити війну, зупинити геноцид, повернути народу правосуб’єктність — це не екстремізм і не заколот. Це правовий обов’язок кожної Людини, яка усвідомлює, що відбувається. Це реалізація міжнародного, природного і морального права на спротив гнобленню, на захист життя, честі, гідності, землі й майбутніх поколінь.

Верховенство права (rule of law) — це не покора технічному “закону”, який часто нав’язаний згори без участі народу. Це пріоритет справедливості, свободи, гідності та природного порядку над свавіллям. Саме так тлумачать це поняття Венеційська комісія, ООН, міжнародні суди, численні правові акти.

Венеціанська комісія прямо вказує:

«Правосуб’єктність народу виникає не лише з формальних механізмів, а з публічно вираженої волі, що має правове значення і міжнародну повагу» (CDL-INF(2001)010).

Голос Народу — це не лише право. Це джерело легітимності. Це те, що стоїть вище за будь-які структури. І той, хто його ігнорує, порушує саму основу міжнародного правопорядку.

Я, Владислав Васильович Антонович, Людина, народжена від Роду, на землі, з гідністю, свободою і прямим зв’язком із Творцем, підтверджую, що цей текст є вираженням моєї вільної, усвідомленої, публічної волі.

Я підтверджую свою природну правосуб’єктність — як Людина, а не “фізична особа”, не об’єкт обліку чи керування. Я не передавав себе в юрисдикцію жодних комерційних або корпоративних структур. Я є носієм вроджених, невідчужуваних прав — по праву народження, по праву пам’яті, по праву Роду.

Моє підтвердження є актом волевиявлення, що має юридичну силу згідно з:
 – Загальною декларацією прав людини (1948),

– Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (1966),

– Декларацією ООН про права корінних народів,

– Принципами верховенства права,

– висновками Венеційської комісії,

– рішеннями ЄСПЛ і Міжнародного Суду.


Я засвідчую, що сказане в цьому зверненні є правомірним, обґрунтованим і морально необхідним. І підтверджую його як Людина Владислав Васильович Антонович — не як “особа”, не як “підписант”, а як живий носій волі, совісті, пам’яті та права.

Моя воля висловлена. Моє право активоване. Моє ім’я — підтверджене.

Це мій публічний акт повернення себе до правового поля як Людини, як нащадка Роду, як представника Народу, що не мовчить.

ХЕШТЕГИ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО ПОШИРЕННЯ:
#RuleOfLaw #RightToSelfDetermination #NaturalLaw #LivingMan
#RestoreThePeople #SlavicSovereignty #HumanRights #PeoplesVoice
#ICCPR #UNDRIP #ECHR #VeniceCommission #CDLINF2001
#StopGenocide #CollectiveRights #SelfGovernance #PublicWill
#NaturalPersonNotLegalFiction #YouAreNotAnObject #TrueSovereignty
#JusticeForPeoples #VoicesOfTheFree #UnitedNationsWatch #OHCHR

Владислав Васильович Антонович

Немає коментарів:

Дописати коментар